Вівторок, 18.09.2018, 22:42
Вітаю Вас Гість | RSS

Їжівська ЗОШ І-ІІ ступенів

Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

День української писемності

День української писемності

9 листопада - День української письменності та мови

в школі провела вчитель початкових класів Савчук Альона Георгіївна.  

    Як парость виноградної  лози,

    Плекайте мову.

    Пильно й ненастанно

    Політь бур'ян.

    Чистіша від сльози

    Вона хай буде.

              Максим Рильський.

       Нетлінним скарбом століть називають національну мову і літературу - є скарбом, що передається від покоління до покоління, із уст в уста, що об'єднує минуле і прийдешнє. Мова - живий організм, вона розвивається за своїми законами, а тому треба у чистоті берегти цей нетлінний скарб.

Ми живемо в країні під назвою Україна і нашу рідну мову, мову предків, ми повинні знати і шанувати, не дивлячись на те, що спілкуватися ми можемо будь-якою іншою мовою. День української писемності та мови був заснований ще в 1997 році, згідно з Указом президента Леоніда Кучми і відзначається щорічно 9 листопада. Це свято на честь літописця Нестора, який вважається вчителем знаменитих Кирила і Мефодія - творців слов’янської азбуки і писемності.
 

А також учні середньої ланки  підготували цікавий сценарій свята до Дня української писемності та мови під керівництвом педагога- організатора школи Лукян Марини Василівни та вчителя української мови та літератури Педуре Марії Георгіївни 

 

Мета: Ознайомити учнів з виникненням писемності; показати красу і  багатство  рідної  мови,  її  різноманітні  можливості,  довести,  що  рідна  мова— це  духовна  святиня,  найбільший  і  найдорожчий  наш  скарб.  Сприяти  розширенню  словникового  запасу  школярів,  розвиткові   творчих  здібностей,  бажанню  берегти  свою  національну  культуру.  Розвивати  почуття  наці­ональної  гідності.  Виховувати  потребу  зберігати,  як  святиню,  все  те,  що  пов’язує  нас  із  рідною  землею;  любов  до  національних  традицій,  народної  мудрості,  до  краси  і  гармонії  рідного  слова.

Обладнання: святкова газета, присвячена Дню української писемності та мови; виставки книжок про розвиток української писемності, дитячих малюнків,  висловлювання про мову; стіл, прикрашений українським рушником.

Хід заняття

 Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть.

                                                                                        (В.Сосюра).

Той, хто не знає рідної мови або цурається її, засуджує себе на злиденність душі.

                                                                                         (В.Сухомлинський).

Найбільше  і  найдорожче  добро  в  кожного  народу— це  його  мова,  ота  жива  схованка  живого  духу,  його  багата  скарбниця,  в  яку  народ  складає  і  своє  давнє  життя,  і  свої  сподівання,  розум,  досвід,  почування.

                                                                                         (П.Мирний).

Українська  мова  в  багатстві,  витонченості  й  гнучкості  не  поступається  ані  жодній  із  сучасних  літературних  мов  слов’янства.                                                                                                                                                                                

                                                                           (М.  Драгоманов)

Слово вчителя.

9 листопада відзначають День української писемності та мови

Це свято було встановлене указом президента України  в 1997 році і відзначається щороку на честь літописця Нестора, послідовника  творців слов’янської писемності Кирила(827-869р.) та Мефодія(815-885р.). Дослідники вважають ,що саме з Нестора Літописця(1056-1114рр.) –першого українського історика, видатного письменника та мислителя, ченця Києво-Печерської лаври , починається писемна українська мова.

Преподобний Нестор Літописець—киянин, у 17 років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря  преподобний Феодосій. Найвизначнішою працею Нестора Літописця є «Повість минулих літ»-- перша в Київській Русі пам’ятка про історичні події з кінця ХІ ст.. до 1113року.

 

Ведуча Коли ж народилася мова? Тоді, коли народилося людство. У співі вітру, в мелодіях морських хвиль, у весняних щебетаннях птахів, у літньому розмаїтті квітів. Мова - це великий дар природи, це найдорожче, що є у кожного народу.

Ведучий: Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.

Учень:

 Мова моя українська, 
Батьківська, материнська, 
Я знаю тебе не вивчену – 
Просту, домашню, звичну, 
Не з-за морів покликану 
Не з словників насмикану

Учень: 

О рідне слово, хто без тебе я?
Німий жебрак, старцюючий бродяга,
Мертвяк, оброслий плиттям саркофага,
Прах, купа жалюгідного рам'я.

Моя ти — пісня, сила і відвага,
Моє вселюдське й мамине ім'я.
Тобою палахтить душа моя,
Втишається тобою серця спрага.

Тебе у спадок віддали мені
Мої батьки і предки невідомі,
Що гинули за тебе на вогні.

Так не засни в запиленому томі,
В неткнутій коленкоровій труні —
Дзвени в моїм і правнуковім домі! 

 

 Учень:

РІДНА МОВА
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.

У тій мові нам співали,
Нам казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти,
Рідну свою мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом.

Учень:

РІДНА МОВА
По-своєму кожна
Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу  мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.

По світу її,
Як святиню, нестиму
Допоки живу,
В чистоті берегтиму,
З Любов’ю сердечною,
Вірністю сина.
Ця мова для мене,
Як мати, єдина.
 

 

Учень:

МАТУСИН ЗАПОВІТ
Раз казала мені мати:
«Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну!
 

Учень:

ВІРШ ПРО МОВУ
На білому світі,
На чорній землі
Є мова у квітів,
Є мова в зорі.
Є мова у бджілки,
В метелика й клена,
В бузкової гілки,
В любистку зеленого.
Є мова в калини,
В дрімучого лісу,
У річки й стежини,
В осіннього листу. 
Та тільки тому,
Хто цурається
Рідної мови,
Не промовлять вони
Ані слова.
 

Ведуча: 6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”.

Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

Ведуча: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи. Прямим попередником слов’янської мови – є алфавіт, створений великими просвітителями слов’ян – братами Кирилом і Мефодієм.

Ведучий: Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня  (сучасні Солоніки). За тих часів людність у цьому місці складалася наполовину з греків, наполовину з слов’ян. Грекинею була мати братів, а батько – болгарином. Тому брати з дитинства добре знали як грецьку так і мову солунських слов’ян.
         У 862 році візантійський  імператор Михайло і патріарх Фотій послали Костянтина і Мефодія в Моравію, де вони на прохання місцевого князя Ростислава повинні були вести церковну службу слов’янською мовою, що мала бути протиставлена латинській мові німецьких місіонерів.
        За свідченням джерел Костянтин перед від’їздом до Моравії розробив слов’янську азбукуКостянтина названо "творцем слов’янського письма”.

Ведуча:   Писемність є найважливішою складовою частиною культури будь – якого народу. Існує дві слов’янські азбуки: кирилиця та глаголиця. Яка з них є давнішою і яку винайшов слов’янський просвітник Кирило – ось ті питання , що  багато років  хвилюють славістів у всьому світі.

     Кирилиця – писемність , що відома за книжковими пам’ятками ХІ - ХІІ ст. її азбука складається з 43 літер , у тому числі з 24 грецьких і 19 оригінальних слов’янських. Накреслення літер (графіка) близьке грецькому , візантійському алфавітові.

     Кирилиця – складна переробка грецького алфавіту. До її складу увійшли 19 літер , зовсім невідомих грекам. Накреслення її літер в подальшому стали графічною основою сучасної української , болгарської , російської , білоруської писемності.

   На відміну від кирилиці , глаголиця має дуже складне накреслення літер у вигляді кружечків і петелек , з’єднаних між собою , що дуже утруднює оволодіння цією системою слов’янського письма. Азбука глаголиці складається з 39 літер.

   Більшість вчених гадає , що глаголицю винайшов Кирило для слов’ян

      У середині XVI ст. у східних слов’ян виникає друкарство. Перша датована книга під назвою "Апостол” надрукована в Москві в 1564 р., в Україні – у Львові – 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро I ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери.

 

 

 

Ведуча: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. "Повість минулих літ” називає книги "ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. "Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.

Ведучий:  Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу своїх панів.

 1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.
1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.
1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи

1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.
1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

1884 р. – закрито всі українські театри.
1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.
1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями. 

Учень:

Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжеідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви, 
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви 
І за спасіння дякуєм тобі.

 

Ведуча: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди” Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови. 
Так Котляревський у щасливий час 
Вкраїнським словом розпочав співати, 
І спів той виглядав на жарт не раз, 
Та був у нім завдаток сил багатий. 
І огник, ним засвічений, не згас, 
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова: 
Ну що б, здавалося, слова... 
Слова та голос – 
Більш нічого. 
А серце б’ється – ожива, 
Як їх почує!...

Ведуча: Зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови. Ми будемо читати текст, кожне слово якого починається з літери "Б”. "Біля білої берези блукав білий бородань. Борода, брови були білі. Брав бородань бандуру, бурмотів, бубнів. Бандура болісно бриніла”.

Ведучий: "Багато бачив бандурист бід батьків, братів босих, багато брехні, безчестя, безкультур’я, братовбивства... Боротися! Безстрашно, безперервно боротися. Благати благословення Божого”.

Ведуча: Боже! Бачиш – боса Батьківщина! Бо брат бив брата, батько – батька. Боже! Біль безжалісний! Боже, буде багата будуччина Батьківщини? Буде!”.

Ведучий: А скільки в нашій мові пестливих, ніжних форм слів до одного вибраного слова. Ось в англійській мові "хенд” – це просто рука і нічого більше, а у нас: ручка, ручечка, рука, рученька, рученя, рученятко. А які слова можна добрати до слова "мама” – неня, матуся, мамуся, мамочко, матінко. 
Ой яка чудова українська мова! 
Де береться це, звідкіля і як? 
Є в ній ліс, лісочок, пуща, гай, діброва, 
Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак, 
І така розкішна і гнучка, як мрія... 
Є в ній хурделиця, віхола, 
Завірюха, хуртовина, хуга, заметіль. 
Та не в тому справа, що така багата. 
Помагало слово нам у боротьбі, 
Кликало на битву проти супостата 
Та звучало сміхом на полях плаката, 
І за все це, мово, дякуєм тобі.

Ведучий: Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

Ведуча: Людині визначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

Учень:

Я - мова рідна, та зимова казка,

Та ніжна материнська ласка,

Міцне те батьківське плече,

Але сьогодні щось пече.

Пече душа, бо забуваєм,

Бо вже не чуєм і не знаєм

Свої пісні, свої вірші,

Та ще бринять вони в душі.

Бо слово рідне - то скарбниця,

Тож хай не меркне, хай іскриться!

Це ж мої корені святі!

Без них не можу я зростати,

І щоб з колін повстати,

Ми мусим чути ці слова.

За них дорожчого нема.

І запитати хочу я:

Чи українська ми сім'я?

Коли не ціним рідну мову,

Й таке вживаємо в розмову,

Що хочу крикнуть на весь світ:

Як врятувати весь наш рід?

Невже не соромно нам всім?

Наша Україна — це наш рідний дім!

 

 

 

Категорія: Мої статті | Додав: Інігма (13.11.2015)
Переглядів: 963 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Вхід на сайт
Пошук

Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz