Вівторок, 18.09.2018, 22:42
Вітаю Вас Гість | RSS

Їжівська ЗОШ І-ІІ ступенів

Категорії розділу
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Відкритий урок з історії України

Відкритий урок з історії України 

Тема:  Боротьба за соборність українських земель

підготувала вчитель історії Цурик А.О.

Мета: познайомити учнів з визначною історичною подією в житті наших краян-          

Буковинським  народним віче;

Охарактеризувати рішення Буковинського віча та його історичне значення;

Сприяти патріотичному вихованню учнів;

Розвивати інтерес до історії рідного краю.

Тип уроку: урок-диспут

 

Хід уроку

І- ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Повідомлення теми та мети уроку

План

  1. Передумови  організації Буковинського віча
  2. Рішення
  3. Історичне значення

ІІ- Мотивація навчальної діяльності

3 листопада буковинці відзначають визначну подію- 97-річницю - Буковинського народного віча в Чернівцях. . Його учасники прийняли доленосне рішення про входження Північної Буковини до складу Західноукраїнської держави й заявили про своє прагнення об'єднатися з Великою Україною.

ІІІ- Актуалізація знань учнів

1. Пригадайте, що таке соборність.

2.Назвіть дату включення Західної  України до складу Австрійської імперії.

3.Охарактеризуйте політичне та соціальне становище українців в складі Австрійської імперії.

4. Визначте головні вимоги український депутатів в австрійському парламенті.

ІV- Вивчення нового матеріалу

1)Передумови організації Буковинського віча

Уже в перші роки після приєднання більшої частини Буковини до Австрії (1774 р.) військовий генерал-губернатор Карл Енценберг, встановивши, що більше 2/3 населення краю становлять "руснаки", тобто русини (українці) і лише дещо більше чверті - молдавани (румуни), пропонував австрійському імператору Иосифу II адміністративне поділити край на дві частини: північну українську й приєднати її до Галичини і південну румунську та приєднати її до Семигороду (Банату). Але після відвідання краю самим Иосифом II цей план у 1781 р. був відхилений, вся Буковина в 1786 р. адміністративно включена в Галицьку губернію.

З виникненням на західноукраїнських землях політичних партій і необхідністю формулювання їхніх програмних вимог в останніх знову з'являються домагання територіальної автономії для українського населення. Так, на IV з'їзді Української радикальної партії Галичини у 1895 р. було прийнято резолюцію про створення окремої "руської (тобто, української. - Авт.) провінції з окремим сеймом", яка включала б територію Східної Галичини і Північної Буковини.

26 грудня 1899 р. у Львові остаточно оформлено Українську націонал-демократичну партію, яка у своїй програмі ставила завдання поділу Галичини на українську й польську частини, Буковини - на українську й румунську і створення з українських земель "одної національної провінції". Водночас у тій же програмі говорилося: "Ми, галицькі русини, часть українського народу заявляємо, що остаточною метою наших народних змагань є дойти до того, щоби цілий руский народ здобув собі культурну, економічну і політичну самостійність та з'єднався з часом в однопільний національний організм"

У такому ж напрямі діяли й українські партії Буковини. Так, Українська національно-демократична партія (або ще поступова) у своїй програмі, прийнятій у 1908 р., у справах національних висувала вимогу: "Єдність і самостійність українського народу. Ми будемо змагати до національної автономії і спільності українців у державі"

Пригадайте, що таке автономія.

Більшою конкретизацією в цьому питанні відзначалася Українська радикальна партія Буковини, яка у своїй програмі, прийнятій 1909 р., ставила таке завдання: "Повна політична і національна автономія українців в складі Австрійської імперії. Об'єднання українців Галичини і Буковини і виділення окремого національного краю"

Усвідомлюючи наближення краху імперії, останній австрійський імператор Карл І 16 жовтня 1918р. звернувся до "своїх народів" з маніфестом (датованим 17 жовтня), в якому обіцяв їм найширші національні права, утворення кожним народом своїх автономних національних держав, які входили б у Австрійську федерацію . Та цей маніфест був уже запізнілим, бо окремі народи - угорці, чехи, поляки - вимагали вже не автономії чи федерації, а повної незалежності.

2.  Рішення

Буковинське народне віче відбулося в неділю 3 листопада 1918 р. у Чернівцях при участі до 10 тис. осіб від усіх міст, містечок і сіл української частини Буковини. Воно проходило у великих залах міста й під відкритим небом і закінчилося багатотисячною демонстрацією по головних вулицях міста та мітингом на площі Єлизавети (нині Театральна).

Виходячи з права кожного народу на своє національне самовизначення, віче прийняло таку ухвалу: 1) м.Чернівці, українські (за урядовими переписами 1900 і 1910 рр.) повіти Заставнівський, Кіцманський, Вашковецький та Вижницький повністю, Чернівецький та Серетський - за винятком румунських громад, а також переважно українські громади Сторожинецького, Радівецького і Кимполунзького повітів творять окрему українську область; 2) у цій області найвищою визнається влада У.Н.Р. у Львові, якій пропонувалося перебрати державну владу якомога скоріше її повноважним представником у північній частині Буковини - Українським Крайовим комітетом; 3), запрошувалося усі національні меншини визначити свою чисельність (євреї визнавалися окремою нацією); 4) У.Н.Р. пропонувалося укласти конституцію, за якою законодавчі й виконавчі органи влади формувалися б пропорційно до національного складу населення на основі загального, рівного виборчого права при таємному голосуванні всіх дорослих осіб без різниці статі; 5) засуджувалося посягання румунських шовіністичних кіл на українську частину Буковини і водночас прокламувалася відсутність претензій українців на території, заселені переважно румунами, висловлювалася готовність до мирного порозуміння з Румунською національною радою.

Рішення Буковинського народного віча стало керівництвом до дії тогочасних українських політиків краю, воно уповноважило Крайовий комітет як складову частину У.Н.Р. негайно перебрати владу від останнього глави крайової австрійської адміністрації Іосифа Ецдорфа, що й було здійснено без застосування збройної сили, конституційним шляхом 6 листопада 1918 р.

 

3. Історичне значення

Ухвала Буковинського народного віча мала фундаментальне значення й означала: буковинцям разом із усіма українцями треба жити в єдиній Соборній Україні як державний народ. Пройшли десятиліття, та твердо висловлене й записане в резолюції віча жадання буковинців "Хочемо до України" надійно лягло однією з цеглин у міцну підвалину нашого спільного українського державного дому. В умовах незалежної України вдячні нащадки колишніх учасників віча щороку урочисто відзначають З листопада як регіональне державне свято єднання краю зі своєю Вітчизною -Україною. Про нього вітчизняними і діаспорними авторами написано десятки наукових статей, збірок, газетних публікацій. На ознаменування відновлення значущості цієї події з 1990 р. виходить пресовий орган обласної влади "Буковинське віче", у Чернівцях та райцентрах ряду вулиць присвоєно імена активних організаторів, керівників, учасників віча, зокрема вулиці Омеляна Поповича, Степана Смаль-Стоцького, Мирона Кордуби, Іларія Карбулицького, братів Руснаків, Аурела Ончула

V-Закріплення знань учнів

  1. Назвіть дату організації народного віча.
  2. Хто був організатором віча?
  3. Охарактеризуйте основні рішення віча.
  4. Як ви можете  пояснити основне бажання українців « Хочемо до України» ?

VI- домашнє завдання

На основі вивченого матеріалу написати невеликий твір- роздум на тему « Вплив  рішень Буковинського віча на сучасну Україну»

 

 

 

Категорія: Мої статті | Додав: Інігма (23.11.2015)
Переглядів: 265 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Вхід на сайт
Пошук

Copyright MyCorp © 2018
Зробити безкоштовний сайт з uCoz